Одна

Одна залишилась у полі
Одна іду у темноті
Шукаю посмішки від долі
А йдуть лиш опади, дощі.

Одна іду… чому так сталось?
Були же крила, вітер ніс…
Здійнялась буря – все змішалось
і розчинився в часі зміст

Злетілись ворони, кружляють
Зачули кров із серця йде
Чекають, щоб зламалась, лають
На чому світ стоїть: “Впаде…”

А я іду, крізь їхні крики
Крізь голод й ненависть в очах
Не дамся легко, звіроликі
Не стану падаллю в корчах

Бо я у полі. Шир тут. Видно
Куди іти до сонця вдаль
Тут душу й серце добре чутно.
Іду одна. Мені не жаль.

Залишити коментар

Create a website or blog at WordPress.com

Up ↑

Відкрийте більше з Ана Марікó

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання