Мара

Прокинешся і ледь спросоння
Здивуєшся – “Невже пора?”
Пройдеш від ліжка до віконня –
«Щось знов наснилось, знов мара…”

Поглянеш в обрій – місяць світить,
Зірки іскряться в темноті…
Замислишся – в якому ж світі
Живе душа? Де в дрімоті?

Згадаєш марива останні –
Слова, фрагменти, фарби снів…
Підіймеш голову в благанні
Знайти спочинок уві сні:

У рівному диханні такту,
В ночах пустих видінь-вітрил.
Закрити очі, без антракту,
Й відкрити знову – повним сил.