Еверест

Така тендітна, як ромашка в полі
Й незламна, як прадавній Еверест.
Наперекір випробуванням долі,
Несла ти, усміхаючись, свій хрест.

Твоє життя легким назвати складно
І доля – не солодка, як нектар.
Та попри це жила ти чесно й гідно,
Ішла вперед крізь вогнище тартар.

Своїм буттям терпляче нас навчала,
Що праця і наснага – ключ дарів.
Із них зерно талантів проростало.
Не з слів, а із болючих мозолів.

Твоя любов нас ніжно опікала,
Терпіння – завжди всьому голова.
Душа ж дзвінкі пісні добра співала
Й прощала все: образи і слова.

Сьогодні день народження у тебе –
Було б чотири й дев’яносто літ…
Покликав Бог тебе до Себе в небо –
Вже майже рік плекаєм твій завіт.

Тепер ти з неба нас оберігаєш,
Від помилок й гріхів борониш шлях.
Про небезпеку в снах попереджаєш,
Тримаєш тил в важких земних боях.

Нам так бракує ніжності і світла
З твоїх очей, наповнених теплом.
Про Тебе пам’ять залишилась світла,
Прийми уклін, що віддаєм чолом.