Білий бій

Не зупинятись, не спинятись,
Нізащо в світі, бій іде!
Один ще поштовх, не здаватись!
І серце ритм свій віднайде.

І що, що страшно, очі в очі,
Із ворогом цим, сам на сам.
Хоч бій нерівний і пророчий,
Я кину виклик небесам!

В легені подих протискаю,
Тримаю рівний інтервал.
На грудях руки, ритм шукаю,
Не вірю досі, це фінал?

В сльозах благаю в Бога ласки,
Молю всім серцем, оживи…
Ще поштовх, подих… Очі згасли…
Невже? Не вірю! Поверни!

Не зупиняюсь, не здавайся,
Нізащо в світі, ще товчок!
Борись із нею, виривайся,
Ми разом зможем!
І мовчок…

Ми ж стільки стежок протоптали,
Замків відкрили, без ключів.
Чому ж останній бій програли
І не розчули крик сичів?

Залишити коментар

Create a website or blog at WordPress.com

Up ↑

Відкрийте більше з Ана Марікó

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання