Зморшки

Її зморшки м‘які, мов доглянуті квіти
Що стоять на вікні із пом’якшеним світлом
Гордо дивляться в завтра крізь західні вечори
Такі ніжно-красиві, аж гріх для цієї пори

Її зморшки різкі, мов нечитані книги
Що спокусливо манять в свої епілоги
І так хочуть відчути в собі її пальці руки
Щоб відкрити секрети історії, справжні думки

Її зморшки граційні, мов сукні у шафі
Що підкреслюють силу в тендітних рельєфах
В них таїться весь досвід досягнень й засвоєних втрат
Та вона танцювала в них легше від цього встократ

Її зморшки глибокі, мов келих з водою
Напівповний, щоб йти по життю молодою
Вона збовтує вміст - чи там щастя чи море із сліз - 
І смакує, наносячи свіжої зморшки ескіз