Надщербилось

Надщербилось, не розбилось
Ще не встигло. Від ярма.
Гостра скалка відкололась
Більш суцільності нема

Роз’ятрилася щілина - 
Невеличка, а мрячить
Щирість й шана по краплинах
З неї капає, біжить 

Витікає небайдужість
Вся відвертість і любов
Розум править про тверезість
Й сліпоту: «Прозріла знов?

Скільки раз так попадалась
Ти на ласку для мети?
Не впізнала? Захищалась?
Ось клубок твій. Розплети.»

Розплітаю…  Крізь щілину
Нитку правди я тягну -
Ріже пальці безупину
Коле очі… Проковтну

Надщербилось, не розбилось…
Рана згоїться. Дай час
Щось пропало, щось з’явилось
Шрами - мудрості каркас