Сваволя

Невже?
Я не забула як літати
І не закрила виш в собі?
Лиш стали крила проростати
Як зник безпечний край землі!

О, ні!
Я не здолаю мрій сваволю,
Не затопчу їх в грунт й багно!
Хай достигає віра в волю,
Хай визріває, як вино.

Чому?
Бо в мріях сік життя, їх обрій,
Вони - зірниця в темну ніч,
Без них здобутки - не хоробрі,
А серце мучить параліч.

Помовч.
Ти звеш незрілістю цей погляд,
Смієшся голосно, мов грім...
Так виправдовуєш світогляд,
Що ліг на душу, наче грим?

Нехай,
я не чекаю слів підтримки
А швидше - осуд. Вибачай,
Не загашу в душі іскринку.
Зміцніли крила. Прощавай.