Срібний пил

 І знову я здіймаю срібний пил…
 Невчасно, недолуго, недоречно
 Освітлюють слова душевний тил
 Не легко це й приємно. Безперечно. 

 Кому пече у грудях від образ - 
 Нестерпно біль затьмарює світогляд - 
 Той не сприймає «вибачення-фраз»
 А бачить в них знущання чи недогляд

 Когось катує заздрість чи жага
 Обмежуючи власні горизонти
 Слова тоді не мед, а лиш нуга - 
 Солодкі, не цілющі рудименти

 Комусь болить у серці від утрат
 Предметних, не предметних - не важливо.
 Й напуття «відпусти» немов би кат…
 Прийняти їх реально? Неможливо!

 У когось, навпаки, усе цвіте
 Яскраве і пахуче, наче квіти
 Почує він «і це також пройде»?
 Невдалими стають такі завіти
 
 Слова - лиш індикатор, реактив -
 Показують вразливостей зеніти.
 Та можуть стати віссю коректив
 У тих, хто не бажає скостеніти