Мама

Серед днів, що пролітають
мов лелеки над буттям
тільки те вже зігріває,
що у мами я дитя

Мама - сила, мама - віра
мама - воля до життя
в мами серце добре й щире
в мамі спокій, укриття

Хоч доросла, незалежна
й прокладаю власний шлях,
та в її обіймах ніжних
геть зникають біль і страх,
розчиняються тривоги
і сум’яття пропада.
А цілунки від знемоги - 
кращих ліків череда.  

Смійся, мамочко, сердечно
довго й радісно живи
й будь щаслива, безкінечно,
щоб були щасливі й ми

Бо між днів, що проминають
мов лелеки над життям
я вже певно не зблукаю
бо я є твоїм дитям

Залишити коментар

Create a website or blog at WordPress.com

Up ↑

Відкрийте більше з Ана Марікó

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання