Атлант

Ти не здавайся – я молю –
Бо нам ще стільки раз потрібно
Сказати «Я тебе люблю»,
Обнявшись поглядом, безслівно.

Ти постарайся – попрошу –
Хай як би сильно не боліло.
Не падай духом – шепочу,
Оздорови ним кволе тіло.

Ти припини – я говорю –
Не хочу чути «я не знаю»…
Твердіший скель ти, повторю,
Міцніший сталі, нагадаю…

Ти зможеш – голосно кажу –
Облиш цей погляд із журбою.
Ти слухай голос мій, прошу,
Вдихай надію із любов’ю.

Ти скоро встанеш, сміючись,
Підеш завзято і без болі.
Зроби вперед крок, до мети,
Нехай маленький, з сили волі.

Ти переможеш, ти – Титан,
І сила з вірою прибуде.
Ти – ж наш Герой. Ти – ж наш Атлант
«Як Бог призначив, так і буде».

Залишити коментар

Create a website or blog at WordPress.com

Up ↑

Відкрийте більше з Ана Марікó

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання