Літо

Літо нерозведено терпке Напоїло спогадами сни Налило по вінця те нове, Що було забутим восени І сховалось в пальчиків пучки - Там, де вже нікому не знайти Там, де зачаїлись світлячки Щоб уберегти крилаті сни Літо неувічливо в‘язке Засмоктало буднів береги Затягло в багнюще те крихке Що тримало напрямок ріки Піднімало руки догори Лоскотати вітер... Continue Reading →

36

Дещо прийшло Дещо пішло Щось зрозуміла Щось відпустила Дещо - не те Дещо - чуже Щось спопелила Щось полюбила Дещо знайшла Дещо змогла Щось стало кращим Щось - зовсім іншим Дещо просте Хай проросте Дещо зламати б Щоб розірвати Дещо прийде Дещо пройде Щось не забуду Щось стане чудом Дещо - внесе Щось обпече Щоби... Continue Reading →

Сваволя

Невже? Я не забула як літати І не закрила виш в собі? Лиш стали крила проростати Як зник безпечний край землі! О, ні! Я не здолаю мрій сваволю, Не затопчу їх в грунт й багно! Хай достигає віра в волю, Хай визріває, як вино. Чому? Бо в мріях сік життя, їх обрій, Вони - зірниця... Continue Reading →

Тиша

Наступить після урагану Спокійна, повна озарінь, Незрима, мов дно океану, Дзеркальна, як морська гладінь. Розтисне кулаки у руки Дбайливо, наче кращий друг. Миттєво абсорбує звуки. Зупинить час і рух навкруг. Підхопить вимучене тіло, Поглине з нього біль і шум, Що глушить голос вже осілий Поривчастим потоком дум. Розчуєш, чим гориш, що хочеш; Осмислиш як живеш... Continue Reading →

Розгадка

Не слабкість - промовчати на сарказм, Насмішку зверхню, злість чи спалах гніву. (Вони лише чужий душевний спазм) Не слабкість це. А сила. Без надриву. Не сила - відповісти на докір, Засудження, несхвалення, погрозу... (Крізь них чадить душевний недобір) Не сила це. Гординя. У неврозі Не гордість - розуміти хто ти сам, Що стерпиш, з ким... Continue Reading →

Дзеркальна гладь

Мов рик, цей видих перед боєм мов клич несказані слова. Стою з мечем посеред поля Мовчу, бо розум - вже стріла. Мов грім думки, враз пурпурові, мов струм в руках, що прагнуть в бій. Тримаю меч, пече до крові руків’ям вверх. Чужий - не свій. Враз рух вперед - застигло небо Удар під дих -... Continue Reading →

Вона

Вона не просить, не благає Не ставить правил і умов. Цілком і повністю приймає Без вдосконалень й настанов Не набрида, не зазіхає Не критикує, не спішить Лиш окриляє, надихає, Дає наснагу й жар творить Вона не хоче щось змінити Не жде подяки і не вчить Бо вміє лагідно любити Так, навіть те, що не блищить... Continue Reading →

Розгадка

Не слабкість - промовчати на сарказм, Насмішку зверхню, злість чи спалах гніву. (Вони лише чужий душевний спазм) Не слабкість це. А сила. Без надриву. Не сила - відповісти на докір, Засудження, несхвалення, погрозу... (Крізь них чадить душевний недобір) Не сила це. Гординя. У неврозі Не гордість - розуміти хто ти сам, Що стерпиш, з ким... Continue Reading →

Впусти

Впусти любов - цілющу ніжність Впусти по вінця, ні, за край Нехай вигоює невтішність, Розчинить страх і гнів нехай Впусти сповна та без умови, Очікувань, чітких вимог Нехай лікує біль й нариви, Нехай звільняює від тривог Впусти у серце, душу, розум, Впусти туди, за сім замків, Де вітер свище й лиють грози, Де царство вічних... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑