Блог: Не контраргументами єдиними

Коли ваш опонент переходить на особистості - значить у нього закінчились аргументи. В кращому випадку використовуються фрази, типу: Ти зациклився Повторюєш свою мантру Не хочеш йти на діалог Не хочеш чути І т д. Або опонент б‘є туди, де вас точно зачіпить. Або йде нецензурна лексика. Все залежить від типу особистості та культури опонента. Видихніть.... Continue Reading →

Бій

Мов рик, цей видих перед боєм мов клич - несказані слова. Стою з мечем посеред поля Мовчу, бо розум - вже стріла. Мов грім думки, враз пурпурові, мов струм в руках, що прагнуть в бій. Тримаю меч, пече до крові руків’ям вверх. Чужий - не свій. Враз рух вперед - застигло небо Удар під дих... Continue Reading →

Забутих днів розплетений вінок

Пориви вітру понесли спросоння Забутих днів розплетений вінок. Усе змішалось в світлі мерехтіння - Свідомий біг і несвідомий крок. Згадались втіхи, клопоти, прощання, Нові знайомства - молодості клич, Що спраглу кров поїли до світання, Щоб ми не спали легко цілу ніч. Нечесні друзі, втрати, перемоги, Любов, що вигризала серця суть… Епохи, передмови, епілоги… Все, що... Continue Reading →

Пастир

Ти не радієш привітанню, Якщо не бачив щирих душ. І не простиш чиєсь прощання Якщо опікуєш чимдуж. І не повіриш у пізнання, Якщо сприймаєш серцем світ. Чи у змістовність відчування, Якщо аналіз - твій одвіт. Не визнаватимеш старанність, Якщо прийде все без зусиль. Не покладешся на спонтанність, Якщо освоїш повний штиль. Не взнаєш цінності терпінню,... Continue Reading →

Перепливи, перебої

Перепливи, перебої, Переходи і мости. От зібрати б все рукою Й відпустити з висоти. Побороти, подолати Болі, крики і страхи. Перестати сумніватись В силі духу. Далі йти. Йти вперед, напівнезримо, Не боятись, просто йти. Бачить серцем, не очима, Без чужих «давай туди». Зупинитись, подивитись Де на небі сонце вже. Відпочити, зарядитись. Піти далі. Все пройде.... Continue Reading →

Черв’як

В мені сидить старий черв’як Бажання все порвати. Втекти, облишивши все так. Світ за очі сховатись. Канави риє взад-вперед Від розуму до серця. Суцільний м’яз, а не скелет, Ніяк не схаменеться. Невтішні радості йому У побуті буденнім. Шукає вади і пітьму В постійності блаженній. Спокійно жити не дає Гризе паскудно серце. Відкрити цілий світ зове,... Continue Reading →

Незакрита історія

Зоставшись незакритою, історія пече, Заходиться баладами, коли з очей тече. Базікає в свідомості, жене із ночі сон, Розказує у темряві про те, що моветон. Нагадує дрібниці всі - надії трибунал. Деталей однозначний тон - віщуючий фінал. Невисказані речення і слів тактовних шквал, Жага невмисних зустрічей. Розбіжностей - завал. З глибин все підіймається, хоч як не... Continue Reading →

Намисто

Моє намисто  - це слова, Одягнені на голу душу; Правдиві, чисті як роса, Веселкою зігріті в стужу. Твої коралі - колючки, Що з кров'ю в'їлися у тіло. Ти одягнув їх залюбки На мене й обійняв щосили. Я думала: «Нехай, гаразд. Колюче тіло загартує». Та болю більше, і щораз - Він глибше душу четвертує. Немає чистого... Continue Reading →

Граната

Щось тихо стало, аж болить. А тиша та - ручна граната, Що затаїлася колись Невдалого часу чекати. І ніби застаріла вже, Набралась від землі вологи; Замаскувавшись в Фаберже, Лежить в траві, он, край дороги. Стою, бо знаю - то мара, Там порох, може спалахнути. Хоча вона вже і стара, Ще ладна добре струсонути. Тому вдаю,... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑