Неспроста

Немов бокал наповнилося серце, Налилося червоним до країв - Терпким, як гравій на садовій стежці, М'яким, як запах ранніх трав з гаїв. Пройшло все те, що звали невблаганним, Зостались лиш відвертість та єство. Відкрився в серці обрій із блаженним, Щоб ми творили наше торжество. Невже не будем більше розбиватись Об берег всіх надій - моїх,... Continue Reading →

Таїна

Я знаю все, що ти не любиш, Всі мікро-жести на лиці, Усе що зараз же забудеш, І що нестимеш у душі. Коли ти посміхнешся щиро, Як змовчиш виразно тоді, Коли в душі вирує буря, Або буремні йдуть дощі. Я знаю лиш частину всьОго, Лиш те, що ти пізнати дав; Що розгадала з серця твОго, Коли... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑