Ми не бачимо ям у інших Ми не бачимо їхніх днищ Чи скелети там є павших Чи недопалки від попелищ Ми не бачимо пущ у інших Ми не чуємо їхніх рік Що несуть крізь життя минущих Та зловіщих осічок рик Ми не бачимо дір у інших Ми не знаємо їх глибин Чи живуть в них... Continue Reading →

Не слабкість - промовчати на сарказм, Насмішку зверхню, злість чи спалах гніву. (Вони лише чужий душевний спазм) Не слабкість це. А сила. Без надриву. Не сила - відповісти на докір, Засудження, несхвалення, погрозу... (Крізь них чадить душевний недобір) Не сила це. Гординя. У неврозі Не гордість - розуміти хто ти сам, Що стерпиш, з ким... Continue Reading →

Слова живі, в них злети і падіння, Вібраціїї нестримної душі, Що рветься похвалитися прозрінням. Слова легкі. Бо з вітру і дощів Слова важкі, в них камені й отрути, Що заплісніли в серці від образ. Їх складно розчинити чи забути Слова різкі. Бо з викриків і фраз Слова складні, в них привиди й відтінки, Застійні квінтесенції... Continue Reading →