Ластівка над Дністром

Ще вчора я була твоїм дівчатком, Ще бігала у тебе по двору. Ти звала мене ніжно янголятком І в коси заплітала шум Дністру. Ще вчора ми на кухні ґелґотіли, У шахи грали, печиво пекли, Слова німецькі вчили, рахували, Вклонялись кукурудзі у землі. Ти вчила нас любити українське, Пісень співати так, щоб аж до сліз. Вкладала... Continue Reading →

Еверест

Така тендітна, як ромашка в полі Й незламна, як прадавній Еверест. Наперекір випробуванням долі, Несла ти, усміхаючись, свій хрест. Твоє життя легким назвати складно І доля - не солодка, як нектар. Та попри це жила ти чесно й гідно, Ішла вперед крізь вогнище тартар. Своїм буттям терпляче нас навчала, Що праця і наснага - ключ... Continue Reading →

Розділ

Мій світ розділено на двоє, Зруйновано усі мости. Ти вибрав шлях таких героїв, Що йдуть безстрашно до мети. Той шлях - вузький і незворотній, Обмитий кров’ю чистих душ - Для тебе став ще й поворотнім, Зламавши тіло. Та не дух. Тоді і вицвіли всі барви... І мій колірний дальтонізм Почав просочуватись в нерви, Витравлюючи оптимізм.... Continue Reading →

Втрата

Ніяку втрату не зрівняти Із тою, що забрала страх Мовчати, падати, ридати, Ховати сльози на очах. Окутує весь світ той морок, Не видно сонця і людей. Ще вчора - ціле, зараз - порох. Не відродиться Прометей... Безкомпромісна в неї сила, Не знає часу і жалю, Розтрощує душевні крила. Зникають "хочу" і "велю". Збирає болі і... Continue Reading →

Спазми хвиль надії

Спазми хвиль надії, що така жадана, Б’ють душі бескиди, страхом зацькувані. То погладять ніжно, то пекуче вдарять - То відродять віру, то її затьмарять. Чи надії вітер, човен мій гойдає, Що назустріч цілі шлях свій прокладає? Чи акули страху так женуть у море Мій ковчег недужий, щоб втекти від горя? Байдуже, не здамся, щоб дійти... Continue Reading →

Білий бій

Не зупинятись, не спинятись, Нізащо в світі, бій іде! Один ще поштовх, не здаватись! І серце ритм свій віднайде. І що, що страшно, очі в очі, Із ворогом цим, сам на сам. Хоч бій нерівний і пророчий, Я кину виклик небесам! В легені подих протискаю, Тримаю рівний інтервал. На грудях руки, ритм шукаю, Не вірю... Continue Reading →

Воїн світла

Твоя душа - легка як теплий вітер, Творець покликав, час прийшов летіти. Здійнялась в небо, тихо на світанні, Усмішка миру - ось твоє прощання. Твої принцеси гірко затужили, Їх світ без тебе став геть чорно-білий. Не можуть звикти - ти тепер літаєш, Їх душі з неба завжди вберігаєш. Ти в них добро і віру проростила,... Continue Reading →

Зійшлося небо із землею

Зійшлися небо із землею, Нестало виднокола враз. Сховався місяць за імлою, Сховалось й сонце. Світ погас. У цьому мареві нічному, Щоб скрити потаємний час, Без крику, галасу і шуму Здійнявся в небо ти, завчас. Тепер ти вільний від земного, Здійнявся високо у вир. Ти вже не знатимеш сумного, Пізнаєш радість й вічний мир. Без тебе... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑