В той день

В той день, коли закрились душі Ми обірвали нитку слів В той день ми скам'яніли в тиші Що стала пам'яттю всіх днів

Прицільність

Одне «привіт» зігріє змерзле серце Просте «ти як?» розтопить лід сльози Теплом душі, що щастям грає скерцо Теплом обійм, що вкриють від грози Одне «прости» зруйнує всі кордони Одне «пробач» відкриє новий шлях Шукати те, що не знайшли від втоми Знайти все те, що втратили в боях Одне «люблю» заповнить спрагле серце Одне «і я»... Continue Reading →

Прощай, зброє, прощай!

Твої слова - байдужі, войовничі. Мої слова - занурені у біль. Прийшла пора відкрити правді очі, Прийшла пора пізнати її сіль. Знімаю щит цинічності і сили. Кидаю меч сарказму, що колов. Нехай болить душа від слів щосили. Нехай тече із ран запекла кров. Я віднайшла в собі святу зернину, Що проростає в спокої й добрі.... Continue Reading →

Гарпуни

Я підніму рукою все, що ми наговорили. І викину через вікно - хай вітер перемеле, Щоб більше не жбурляли один одному ми в очі Дурні слова, як гарпуни, що кровоточать душі.

Powered by WordPress.com.

Up ↑