Одна залишилась у полі Одна іду у темноті Шукаю посмішки від долі А йдуть лиш опади, дощі. Одна іду... чому так сталось? Були же крила, вітер ніс... Здійнялась буря - все змішалось і розчинився в часі зміст Злетілись ворони, кружляють Зачули кров із серця йде Чекають, щоб зламалась, лають На чому світ стоїть: "Впаде..." А... Continue Reading →

Надія - море-океан, Вершина гір, край неба. Бездонні очі, ладний стан - Принцеса березнева. Надія - глибина світів, Мелодія сонати. Безмежжя пауз, ноти слів - Будь-кому не зіграти. Надія - сили джерело, Оточене гранітом. І що б там завтра не було, Вона є - Гераклітом. Надія - дар життя, весна, Що вчить любов'ю жити. Такого... Continue Reading →

Чи ми прийшли сюди як виклик? Чи викрити гидкий чиряк, Який не личить, лиш ми звикли Миритись з ним. Чи бич чи ляк? Чи гид крикливий їм є вияв Привиклих скиглити мирян, Чий шлях життєвий: «Кишки вийняв, Й в кип’яч вкриши. Для християн» Чи ми прийшли, як хвиля сили, Спинити вихиляси лярв, Яких ми живити... Continue Reading →

Важка робота - праця в полі Для сильних тілом і стійких. Терпіння вимага доволі Та й силу духу - не з слабких. Це шлях цінителів рослинних Люб’язність - їх природня суть. Всі фази росту й вид сезонних Вони крізь вік в душі несуть. Знання ці - мудрість їх буттєва, Що йде від предків до дітей... Continue Reading →

«Щось геть змарнілі стали діти» Бабуся бідкалась в наш бік. Тому здавали нас на літо В село поправитись, щорік. А ми були в них, як курчата Пухнасті, щирі і малі Щасливі й радісні внучата У бабці з дідом у селі Таке нам все незвиче: кури, Корова, кукурудза, сад, Пахнючі сіна кучугури… Куди не глянь -... Continue Reading →

Вогонь в руках, вогонь у серці - Палає світ наш у пітьмі. Літають кулі, плачуть верби, Конають душі у ярмі. Реве Дніпро, Дністер ридає - Ненависть відчувають дном. В думках безвихідь знов витає, А очі - сп’янені вином. Ідем напомацки, без світла, "Куди?" - а знає лише Він. Душа завмерла, зовсім зблідла - Без сонця,... Continue Reading →

Я стою, Вже розпростерті крила Я чекаю Вітру і дощу А на небі - сонце. Засліпило. Я стою й заплакано мовчу. Я чекаю Нового світання. Я стою, Над прівою кричу. Там внизу - Здобутки і плекання. На тім боці - Всміхнено мовчу. Як туди? Уся немов завмерла. Приміряю Вітру силу й дух. "Ти злітай, Вже... Continue Reading →

Ще вчора я була твоїм дівчатком, Ще бігала у тебе по двору. Ти звала мене ніжно янголятком І в коси заплітала шум Дністру. Ще вчора ми на кухні ґелґотіли, У шахи грали, печиво пекли, Слова німецькі вчили, рахували, Вклонялись кукурудзі у землі. Ти вчила нас любити українське, Пісень співати так, щоб аж до сліз. Вкладала... Continue Reading →