Надщербилось, не розбилось Ще не встигло. Від ярма. Гостра скалка відкололась Більш суцільності нема Роз’ятрилася щілина - Невеличка, а мрячить Щирість й шана по краплинах З неї капає, біжить Витікає небайдужість Вся відвертість і любов Розум править про тверезість Й сліпоту: «Прозріла знов? Скільки раз так попадалась Ти на ласку для мети? Не впізнала? Захищалась?... Continue Reading →

Зостав у сні ламкі вагання Втопи у тиші крики й жовч Ти не знайдеш в них вгамування Лиш жаль і спазми. «Розум, змовч!» Збираю сили для розлуки, Й сердечність теплих, щирих слів. Ламаю пальці, чищу руки Від всіх допеклих прикрих днів Лишаю все, що вже позаду Стираю все, що не прийшло. Реінкарную біль у правду.... Continue Reading →