Колись

Колись ми сядемо з тобою Поговорити про любов, Про те, що бачили зимою, Про рандеву на грані снів. Про осінь в холодах багнюки, Що зупиняла видих й вдих. Про мовчазні душевні крики, Які приховували вдвох. Про силу й міць, що виникали Із сліз, надій, молитв нічних. Про боротьбу та витривалість Душевних сил й тілесних мук.... Continue Reading →

Життєвий цикл дружби

Прекрасно вірити всеціло В надійність, вірність й доброту. Ще краще, щоб і слово й діло Творили дружби повноту. Безмежно любить і плекає Такі відносини той друг, Що віддає себе без краю, Дарує серце без заслуг. А серце радістю палає, Що віднайшло найбільший дар. Бо з вірним другом все здолає - Найбільшу радість і тягар. Неждано... Continue Reading →

Я не забула

Я не забула, відпустила Вчорашній біль і пустоту. Та серце туга приручила Й поволі тягне в чорноту. Вверху так промені сіяють… Чому ж у мене морок й тінь? І навіть ангели минають, Не заглядають в глибочінь... Останні сили ледь збираю Із найтемніших закутків Й замерзле серце відпускаю - Нехай пізнає тінь віків. Нехай у ній,... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑