Простого щастя, без умови Простого щастя, що п'янить Щоб укріпить душі остови І геть забути, де гримить ⠀ Легкого наче вітер в крилах Хмільного, як піонів дух Нам треба щастя у вітрилах, Щоб йти вперед - від нього рух. ⠀ За ним женемося роками Крізь вулиці, країни, дні Шукаєм поглядом, думками У кроках інших. Ну,... Continue Reading →

Коли впізнаю стук у двері Без подиву скажу тобі: «Ти вчасно, милий, до вечері» Замреш, не вірячи собі... Ми стільки днів цей оминали, Не тих шукали в тих місцях. За серцем йшли і слід тримали, Блукали все на манівцях. Як тільки серце не вмовляли, Все ж не приймало тих підстав, Що вірними ми уявляли… А... Continue Reading →

Моя рука, її плече - З’єдналися у танці. Невже вона знов не втече За покликом дистанцій? Невже позаду ті роки, Що розтягнулись в муку, Прийнявши цю розлуку, З цієї ніжної руки? Чи ми не вбили солов’їв Мов діти браконьєра, Які не знали ніжних слів? Чи наша це прем’єра? Прости, підкорена тайго, Он де мені живеться.... Continue Reading →