Хвилі

Немов зламалась, надщербилась Порвала струни у душі Діра у грудях роз’ятрилась Все світле тягне до глуші Без сил впиратись їй. Бездонна, Липка, тягуча, мов смола, Чорнить собою все захланно… З буденних радостей - зола Куди не глянь - одні лиш тіні Що не візьми - із рук паде Як відродить себе з руїни? Коли діра... Continue Reading →

Вона

Вона не просить, не благає Не ставить правил і умов. Цілком і повністю приймає Без вдосконалень й настанов Не набрида, не зазіхає Не критикує, не спішить Лиш окриляє, надихає, Дає наснагу й жар творить Вона не хоче щось змінити Не жде подяки і не вчить Бо вміє лагідно любити Так, навіть те, що не блищить... Continue Reading →

Разгадка

Не слабкість - промовчати на сарказм, Насмішку зверхню, злість чи спалах гніву. (Вони лише чужий душевний спазм) Не слабкість це. А сила. Без надриву. Не сила - відповісти на докір, Засудження, несхвалення, погрозу... (Крізь них чадить душевний недобір) Не сила це. Гординя. У неврозі Не гордість - розуміти хто ти сам, Що стерпиш, з ким... Continue Reading →

Впусти

Впусти любов - цілющу ніжність Впусти по вінця, ні, за край Нехай вигоює невтішність, Розчинить страх і гнів нехай Впусти сповна та без умови, Очікувань, чітких вимог Нехай лікує біль й нариви, Нехай звільняює від тривог Впусти у серце, душу, розум, Впусти туди, за сім замків, Де вітер свище й лиють грози, Де царство вічних... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑