Herbst

Was für ein Herbst! Er hat die Pläne vollkommen mit dem Laub gekehrt, In Schweiß gebracht und unter Tränen hat in den Winter mich geführt Hat meine Kindheit dann verwechselt Mit meinen reifen Jahren. Und, In Furcht und Regen hat verhätschelt all meine Tage kunterbunt Nachdem ins Ohr mir hat geflüstert: Zu wenig. Sei bereit!... Continue Reading →

Без зайвих слів

Коли впізнаю стук у двері Без подиву скажу тобі: «Ти вчасно, милий, до вечері» Замреш, не вірячи собі... Ми стільки днів цей оминали, Не тих шукали в тих місцях. За серцем йшли і слід тримали, Блукали все на манівцях. Як тільки серце не вмовляли, Все ж не приймало тих підстав, Що вірними ми уявляли… А... Continue Reading →

Осінь

Оце то й осінь… Позіхнувши, Всі плани з листям розмела, І кров’ю з потом покропивши, Болотом в зиму повела. Дитинство й зрілість закрутила У круговерть осінніх днів. Дощем зі страху освятила У танці блискавок й громів. «Цього замало» - прошептала, Поставивши мене на старт. …У марафонці записала - Завдати духу добрий гарт. «Біжи вперед, там... Continue Reading →

Присвята п. Ліні Костенко

Моя рука, її плече - З’єдналися у танці. Невже вона знов не втече За покликом дистанцій? Невже позаду ті роки, Що розтягнулись в муку, Прийнявши цю розлуку, З цієї ніжної руки? Чи ми не вбили солов’їв Мов діти браконьєра, Які не знали ніжних слів? Чи наша це прем’єра? Прости, підкорена тайго, Он де мені живеться.... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑