Мама

Серед днів, що пролітають мов лелеки над буттям тільки те вже зігріває, що у мами я дитя Мама - сила, мама - віра мама - воля до життя в мами серце добре й щире в мамі спокій, укриття Хоч доросла, незалежна й прокладаю власний шлях, та в її обіймах ніжних геть зникають біль і страх,... Continue Reading →

34

Сердечних слів і дій душевних - Щасливих спогадів хорал, Тепло в очах, любові повних -  Мій найцінніший арсенал ⠀ Відверті й добрі, щирі друзі, Ваша підтримка в пори гроз -  Мій тил і захист. В цій кольчузі, я вберігаюсь від проноз. ⠀ У дні бурхливих війн за волю В часи непевні, повні стум, Коли душа... Continue Reading →

Бій

Мов рик, цей видих перед боєм мов клич - несказані слова. Стою з мечем посеред поля Мовчу, бо розум - вже стріла. Мов грім думки, враз пурпурові, мов струм в руках, що прагнуть в бій. Тримаю меч, пече до крові руків’ям вверх. Чужий - не свій. Враз рух вперед - застигло небо Удар під дих... Continue Reading →

33

Переламала всі пороги Перевернула всі мости Хто б попередив про дороги? Хто б підказав куди іти? Перетопила в серці страти Перемісила їх в лади Чи хтось сказав, що біль утрати клеймом на серці назавжди? Перекричала грім та зливу Перемовчала штиль журби Чи вірю в щастя, радість й диво? Спитайте вчора, без якби. Переписала долю тричі... Continue Reading →

В той день

В той день, коли закрились душі Ми обірвали нитку слів В той день ми скам'яніли в тиші Що стала пам'яттю всіх днів

Раптово

Прийшла. Зупинилась Раптово втомилась На землю звалилась Згубила вінець Закрилась. Відкрилась Знайшла. Відпустила. Сльозами умилась Сказала вкінець: «Зима прихилилась, В душі зачинилась» - Замерзла. Залилась Душевним вином. Заснула. Наснилось. Злетіла. Пройнялась. Злякалась. Спинилась. Невже це не сон? Дивлюсь. Оглядаюсь Від когось ховаюсь За кимось ганяюсь Шукаю кордон Різкого - їдкого Складного - важкого М’якого -... Continue Reading →

Сестринське

Твої безмежні очі, Як водопад пісень, Холодні, загадкові, Немов морозний день. В них повно звірів диких І ніжний спів птахів - Живуть в тобі з маленьких, Безпам'ятних ще днів. Твій голос повен ласки, Добра і теплоти. Не віриш більше в кАзки. Доросла стала ти. Ще геть недавно йшли ми За руку у дитсад. Вже скоро... Continue Reading →

Без зайвих слів

Коли впізнаю стук у двері Без подиву скажу тобі: «Ти вчасно, милий, до вечері» Замреш, не вірячи собі... Ми стільки днів цей оминали, Не тих шукали в тих місцях. За серцем йшли і слід тримали, Блукали все на манівцях. Як тільки серце не вмовляли, Все ж не приймало тих підстав, Що вірними ми уявляли… А... Continue Reading →

За селом

Вийдеш часом за село Божа благодать навкруг Щось в городах проросло У посівах рівних смуг Десь трави росте покіс Зеленіється здаля Небосхил тримає ліс По боках - луки й поля Тиша й мир. Лише земля З вітром пісню заведе Зразу чуєш звідкіля Вільний хмару приведе Ось й дерева завелись Наче сваряться із ним Кажуть, коси... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑