За селом

Вийдеш часом за село Божа благодать навкруг Щось в городах проросло У посівах рівних смуг Десь трави росте покіс Зеленіється здаля Небосхил тримає ліс По боках - луки й поля Тиша й мир. Лише земля З вітром пісню заведе Зразу чуєш звідкіля Вільний хмару приведе Ось й дерева завелись Наче сваряться із ним Кажуть, коси... Continue Reading →

Степ

Широкий степ. Відлюдний, дикий Відкритий вітру і дощу Приймає погляд смутний й тихий Гуляти долом досхочу. Облиш тут важкість, на стежині, Проймися ніжністю квіток І заблудись у часоплині, Слова прогнавши із думок. Враз неважливе віднесеться З грайливим вітром в далечінь. Незрозуміле - утрясеться Потоком влучних озарінь. Вслід небокрай покаже цінне Відкриє серце для прощень, Забравши... Continue Reading →

Своя земля

Своя земля - це грунт що під ногами? Чи може свій участок у селі? Чи край, що простягається шляхами? Це - більше! Всі ці значення - малі. Своя земля - це віра. В ній легенди, Традиції і звичаї віків Усе, що формувало наші гени Усе, що передалось від батьків Своя земля - це мудрість. В... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑