Хвилі

Немов зламалась, надщербилась Порвала струни у душі Діра у грудях роз’ятрилась Все світле тягне до глуші Без сил впиратись їй. Бездонна, Липка, тягуча, мов смола, Чорнить собою все захланно… З буденних радостей - зола Куди не глянь - одні лиш тіні Що не візьми - із рук паде Як відродить себе з руїни? Коли діра... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑