Бій

Мов рик, цей видих перед боєм мов клич - несказані слова. Стою з мечем посеред поля Мовчу, бо розум - вже стріла. Мов грім думки, враз пурпурові, мов струм в руках, що прагнуть в бій. Тримаю меч, пече до крові руків’ям вверх. Чужий - не свій. Враз рух вперед - застигло небо Удар під дих... Continue Reading →

Язик

Язик кидає геть нескромно: Що заховала у душі? Без костей — ляпає невтомно Доки не вилізуть вужі Жбурляє фрази, мов кувалди, Ламає рамки - тягне в світ Прикрите досвідом з-під гвалту, Закрите болем від просвіт. Питає різко й наче мило: Скажи-но правду, все відкрий, Щоб стало легше. Зрозуміло, Навпроти погляд непростий Мов током б’є, щоб... Continue Reading →

Одна

Одна залишилась у полі Одна іду у темноті Шукаю посмішки від долі А йдуть лиш опади, дощі. Одна іду... чому так сталось? Були же крила, вітер ніс... Здійнялась буря - все змішалось і розчинився в часі зміст Злетілись ворони, кружляють Зачули кров із серця йде Чекають, щоб зламалась, лають На чому світ стоїть: "Впаде..." А... Continue Reading →

Вино

Росте лоза, зростає Корінням у землі. В ній віку набирає Чи в стужі, чи в теплі. Сезони проминають, Міцнішає стебло І грони все вбирають, Що тим стеблом текло. Щорік врожай рясніє, Якщо лозу глядів. І аромат повніє - Як результат трудів. Винар плоди збирає, Вичавлює з них сік. І в бочках залишає Бродити з року... Continue Reading →

Інструменти

Кларнет, баян, фортепіано, Фагот, тромбон і контрабас - Їх звуки лились серпантином У наші душі стільки раз. Гобой, сопілка і цимбали, Бандура, арфа, саксофон... О, як нам тільки не співали Акордеон і ксилофон! Їх голоси, як люди, різні - Низькі, тендітні чи тремкі. Звучать в них ноти щирі й ніжні, Або незграбні і ламкі. Що... Continue Reading →

Бокал червоного

Стоїть бокал червоного вина, З тонкого скла, а ніжка - як струна. В нім диригент із оксамитних грон На сцені. Все. Лунає камертон. Нектар-вода на ноти розлилась, Сп’янила нюх, букетом розцвіла. Знайшла струну, що плаче у тиші Й задала тон тій тятиві в душі. Заграла те, що спати не дає, Що гасить пил і болю... Continue Reading →

Воїн світла

Твоя душа - легка як теплий вітер, Творець покликав, час прийшов летіти. Здійнялась в небо, тихо на світанні, Усмішка миру - ось твоє прощання. Твої принцеси гірко затужили, Їх світ без тебе став геть чорно-білий. Не можуть звикти - ти тепер літаєш, Їх душі з неба завжди вберігаєш. Ти в них добро і віру проростила,... Continue Reading →

Зійшлося небо із землею

Зійшлися небо із землею, Нестало виднокола враз. Сховався місяць за імлою, Сховалось й сонце. Світ погас. У цьому мареві нічному, Щоб скрити потаємний час, Без крику, галасу і шуму Здійнявся в небо ти, завчас. Тепер ти вільний від земного, Здійнявся високо у вир. Ти вже не знатимеш сумного, Пізнаєш радість й вічний мир. Без тебе... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑