Погляд

Бездонний погляд, як магніт, Заповнив все собою. І навіть час завмер й стоїть, Підкорений тобою. Чи зустріч доленосна ця? Чом світ мій сповільнився? Розтали звуки і слова, А пульс, немов сказився. В очах навпроти - глибина, Усіх галактик світу. І крик душі, що це - Вона… Зостався без одвіту. ___ Вісник VII Міжнародного поетичного конкурсу "Чатує... Continue Reading →

Без зайвих слів

Коли впізнаю стук у двері Без подиву скажу тобі: «Ти вчасно, милий, до вечері» Замреш, не вірячи собі... Ми стільки днів цей оминали, Не тих шукали в тих місцях. За серцем йшли і слід тримали, Блукали все на манівцях. Як тільки серце не вмовляли, Все ж не приймало тих підстав, Що вірними ми уявляли… А... Continue Reading →

Присяга

Твоя рука в моїй руці - Ми далі йдемо разом. Твоя душа в моїй душі - Стає дороговказом. Віддам тобі усю себе, Й моє палке кохання. Як дар приймаю від небес Тебе за всі прохання. Лише цінуй, мене, люби Як скарб дорогоцінний. Я ж обіцяю, назавжди, Любові квіт нетлінний. Я твій навіки, ти - моя:... Continue Reading →

Неспроста

Немов бокал наповнилося серце, Налилося червоним до країв - Терпким, як гравій на садовій стежці, М'яким, як запах ранніх трав з гаїв. Пройшло все те, що звали невблаганним, Зостались лиш відвертість та єство. Відкрився в серці обрій із блаженним, Щоб ми творили наше торжество. Невже не будем більше розбиватись Об берег всіх надій - моїх,... Continue Reading →

Таїна

Я знаю все, що ти не любиш, Всі мікро-жести на лиці, Усе що зараз же забудеш, І що нестимеш у душі. Коли ти посміхнешся щиро, Як змовчиш виразно тоді, Коли в душі вирує буря, Або буремні йдуть дощі. Я знаю лиш частину всьОго, Лиш те, що ти пізнати дав; Що розгадала з серця твОго, Коли... Continue Reading →

Погляд

Невмисний погляд, як магніт, Заповнив все собою. І навіть час завмер й стоїть, Підкорений тобою. Чи зустріч доленосна ця? Чом світ мій сповільнився? Розтали звуки і слова, А пульс, немов сказився. В очах навпроти - глибина, Усіх галактик світу. І крик душі, що це - Вона… Зостався без одвіту.

Я і ти

Я це Я. Ти це ти. Вітер - я, ти - мости Небо - ти, я - вода. Ми - сліди у слідах. Як і ти, так і я - потягнулись здаля. Зникли всі, їх нема Ось і ми. Не дарма. Ти і я. Я і ти Ти - слова, я - листи. Я -... Continue Reading →

Присвята п. Ліні Костенко

Моя рука, її плече - З’єдналися у танці. Невже вона знов не втече За покликом дистанцій? Невже позаду ті роки, Що розтягнулись в муку, Прийнявши цю розлуку, З цієї ніжної руки? Чи ми не вбили солов’їв Мов діти браконьєра, Які не знали ніжних слів? Чи наша це прем’єра? Прости, підкорена тайго, Он де мені живеться.... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑