Ми

Чи ми прийшли сюди як виклик? Чи викрити гидкий чиряк, Який не личить, лиш ми звикли Миритись з ним. Чи бич чи ляк? Чи гид крикливий їм є вияв Привиклих скиглити мирян, Чий шлях життєвий: «Кишки вийняв, Й в кип’яч вкриши. Для християн» Чи ми прийшли, як хвиля сили, Спинити вихиляси лярв, Яких ми живити... Continue Reading →

Дуби

Було колись село тут. Люди Жили пліч-о-пліч, день у день Тут шум і гам гуляв усюди Та вже не чутно тут пісень Хати схилились, мов від горя Їх вікна-очі геть пусті Хліви порожні та й комори… Сади - лиш зарослі густі… Стежки до хат позаростали Давно спинили кроків лік «Тут кладовище…» Прошептали Старі дуби. «Вже... Continue Reading →

Вогонь у серці

Вогонь в руках, вогонь у серці - Палає світ наш у пітьмі. Літають кулі, плачуть верби, Конають душі у ярмі. Реве Дніпро, Дністер ридає - Ненависть відчувають дном. В думках безвихідь знов витає, А очі - сп’янені вином. Ідем напомацки, без світла, "Куди?" - а знає лише Він. Душа завмерла, зовсім зблідла - Без сонця,... Continue Reading →

Декларація И

Чикриж, чикриж, ти - кривдник чинний, Чикриж, слизький, чикрижиш хмиз. Ти нищиш щит. Спинись, ти ж плинний. Ти нищиш мир. Спини злив вниз. Дивись, стидкий, чий визиск жирний Чий вбитий стид з спини стирчить. Дивись, хиткий, чий виклик мирний Вмить вчинить викид тирси в сить. Спинись, ти ж чинний, крити спини Й живити кишки жирних... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑