Хвилі

Немов зламалась, надщербилась Порвала струни у душі Діра у грудях роз’ятрилась Все світле тягне до глуші Без сил впиратись їй. Бездонна, Липка, тягуча, мов смола, Чорнить собою все захланно… З буденних радостей - зола Куди не глянь - одні лиш тіні Що не візьми - із рук паде Як відродить себе з руїни? Коли діра... Continue Reading →

Вона

Вона не просить, не благає Не ставить правил і умов. Цілком і повністю приймає Без вдосконалень й настанов Не набрида, не зазіхає Не критикує, не спішить Лиш окриляє, надихає, Дає наснагу й жар творить Вона не хоче щось змінити Не жде подяки і не вчить Бо вміє лагідно любити Так, навіть те, що не блищить... Continue Reading →

Разгадка

Не слабкість - промовчати на сарказм, Насмішку зверхню, злість чи спалах гніву. (Вони лише чужий душевний спазм) Не слабкість це. А сила. Без надриву. Не сила - відповісти на докір, Засудження, несхвалення, погрозу... (Крізь них чадить душевний недобір) Не сила це. Гординя. У неврозі Не гордість - розуміти хто ти сам, Що стерпиш, з ким... Continue Reading →

Впусти

Впусти любов - цілющу ніжність Впусти по вінця, ні, за край Нехай вигоює невтішність, Розчинить страх і гнів нехай Впусти сповна та без умови, Очікувань, чітких вимог Нехай лікує біль й нариви, Нехай звільняює від тривог Впусти у серце, душу, розум, Впусти туди, за сім замків, Де вітер свище й лиють грози, Де царство вічних... Continue Reading →

Срібний пил

І знову я здіймаю срібний пил… Невчасно, недолуго, недоречно Освітлюють слова душевний тил Не легко це й приємно. Безперечно. Кому пече у грудях від образ -  Нестерпно біль затьмарює світогляд -  Той не сприймає «вибачення-фраз» А бачить в них знущання чи недогляд Когось катує заздрість чи жага Обмежуючи власні горизонти Слова тоді не мед, а... Continue Reading →

Дехто

Дехто приходить заради зростання Хтось щоб поставити вірне питання Хтось щоб зцілити роз’ятрену рану Хтось же звільнити від злого дурману  Дехто іде у зв’язку зі зростанням Хтось через болісні випробування Хтось щоб навчити до себе любові Хтось щоб зламать світоглядні основи Хтось повертається для перевірки Хтось освітити віджилі півмірки Хтось для підтримки, а хтось для... Continue Reading →

Сіль душі

Слова живі, в них злети і падіння, Вібраціїї нестримної душі, Що рветься похвалитися прозрінням. Слова легкі. Бо з вітру і дощів Слова важкі, в них камені й отрути, Що заплісніли в серці від образ. Їх складно розчинити чи забути Слова різкі. Бо з викриків і фраз Слова складні, в них привиди й відтінки, Застійні квінтесенції... Continue Reading →

Люблю

Люблю почуватись слабкою Тендітною, наче роса М‘якою, мов пух, і легкою Стрімкою, мов літня гроза Люблю зупиняти твій погляд Сміятись, немов я дитя Мовчати, знаходячись поряд, І слухати серцебиття  Люблю сперечатись про сутність,  Шукати в чім правда життя Твоя об’єктивність і ясність Міняють світогляд й чуття Люблю, що не треба ховати Ні злість, ні зневір’я,... Continue Reading →

Мовчу

Мовчу, хоч маю що сказати Мовчу. Не бачу сенсу слів  Мовчу. Для чого не мовчати? Щоб розпалити лють і гнів? Слова, мов леза розтинають На серці шрами знову й знов. Мовчу. А зміст відповідати, Якщо не бачиш біль і кров? Мовчить душа, хоч серце ниє, Застрягли в горлі ті слова, Що розітнуть нас. «Час все... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑