Папороті цвіт

Безвихідь слів Безглуздість туги Розбитий шлях до майбуття Неповний вдих Свободи. Спрага. Назад немає вороття Безвихідь днів Безпечність пастки Розмиті межі перспектив Нудьга пече Одіті маски. Скоро проявить негатив Безвихідь стін Безмовність вікон Скували розум в ланцюги Незвичний стан Щоденний виклик Чи всім він буде до снаги Безвихідь душ Безрадність ноші Всмоктався сумнів в кров... Continue Reading →

33

Переламала всі пороги Перевернула всі мости Хто б попередив про дороги? Хто б підказав куди іти? Перетопила в серці страти Перемісила їх в лади Чи хтось сказав, що біль утрати клеймом на серці назавжди? Перекричала грім та зливу Перемовчала штиль журби Чи вірю в щастя, радість й диво? Спитайте вчора, без якби. Переписала долю тричі... Continue Reading →

Колись

Колись ми сядемо з тобою Поговорити про любов, Про те, що бачили зимою, Про рандеву на грані снів. Про осінь в холодах багнюки, Що зупиняла видих й вдих. Про мовчазні душевні крики, Які приховували вдвох. Про силу й міць, що виникали Із сліз, надій, молитв нічних. Про боротьбу та витривалість Душевних сил й тілесних мук.... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑