Вино

Росте лоза, зростає Корінням у землі. В ній віку набирає Чи в стужі, чи в теплі. Сезони проминають, Міцнішає стебло І грони все вбирають, Що тим стеблом текло. Щорік врожай рясніє, Якщо лозу глядів. І аромат повніє - Як результат трудів. Винар плоди збирає, Вичавлює з них сік. І в бочках залишає Бродити з року... Continue Reading →

Неспроста

Немов бокал наповнилося серце, Налилося червоним до країв - Терпким, як гравій на садовій стежці, М'яким, як запах ранніх трав з гаїв. Пройшло все те, що звали невблаганним, Зостались лиш відвертість та єство. Відкрився в серці обрій із блаженним, Щоб ми творили наше торжество. Невже не будем більше розбиватись Об берег всіх надій - моїх,... Continue Reading →

Бокал червоного

Стоїть бокал червоного вина, З тонкого скла, а ніжка - як струна. В нім диригент із оксамитних грон На сцені. Все. Лунає камертон. Нектар-вода на ноти розлилась, Сп’янила нюх, букетом розцвіла. Знайшла струну, що плаче у тиші Й задала тон тій тятиві в душі. Заграла те, що спати не дає, Що гасить пил і болю... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑