Забутих днів розплетений вінок

Пориви вітру понесли спросоння Забутих днів розплетений вінок. Усе змішалось в світлі мерехтіння - Свідомий біг і несвідомий крок. Згадались втіхи, клопоти, прощання, Нові знайомства - молодості клич, Що спраглу кров поїли до світання, Щоб ми не спали легко цілу ніч. Нечесні друзі, втрати, перемоги, Любов, що вигризала серця суть… Епохи, передмови, епілоги… Все, що... Continue Reading →

Незакрита історія

Зоставшись незакритою, історія пече, Заходиться баладами, коли з очей тече. Базікає в свідомості, жене із ночі сон, Розказує у темряві про те, що моветон. Нагадує дрібниці всі - надії трибунал. Деталей однозначний тон - віщуючий фінал. Невисказані речення і слів тактовних шквал, Жага невмисних зустрічей. Розбіжностей - завал. З глибин все підіймається, хоч як не... Continue Reading →

Мара

Прокинешся і ледь спросоння Здивуєшся - "Невже пора?" Пройдеш від ліжка до віконня - «Щось знов наснилось, знов мара..." Поглянеш в обрій - місяць світить, Зірки іскряться в темноті... Замислишся - в якому ж світі Живе душа? Де в дрімоті? Згадаєш марива останні - Слова, фрагменти, фарби снів... Підіймеш голову в благанні Знайти спочинок уві... Continue Reading →

Поїзд мчить

Поїзд мчить чугунними нитками, Колихаючи мої думки. Стук за стуком, знаними стежками, Відкриваючи старі замки. Поїзд мчить крізь час, роки і ночі, Проминаючи ріки й поля. Час відверто дивиться у очі, в ритмі шпал до мене промовля: Що везеш сьогодні ти додому, розтинаючи думками ніч? Нові враження, досягнення чи втому, розбираючи каміння з пліч… Так... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑