Рослинки

«Щоб проросло з зерна пагіння Посадженого в пишний лан, Вклонитись треба до насіння Й прийняти в нім його талан». Мене так бабця вчила жити, Коли була я геть мала: «Любов’ю треба оточити Щоб плід рослиночка дала. У них характер свій і воля, Свій цикл росту й різний плід Щоби врожай зібрати з поля Виходить з... Continue Reading →

Оболонське

«Щось геть змарнілі стали діти» Бабуся бідкалась в наш бік. Тому здавали нас на літо В село поправитись, щорік. А ми були в них, як курчата Пухнасті, щирі і малі Щасливі й радісні внучата У бабці з дідом у селі Таке нам все незвиче: кури, Корова, кукурудза, сад, Пахнючі сіна кучугури… Куди не глянь -... Continue Reading →

Ластівка над Дністром

Ще вчора я була твоїм дівчатком, Ще бігала у тебе по двору. Ти звала мене ніжно янголятком І в коси заплітала шум Дністру. Ще вчора ми на кухні ґелґотіли, У шахи грали, печиво пекли, Слова німецькі вчили, рахували, Вклонялись кукурудзі у землі. Ти вчила нас любити українське, Пісень співати так, щоб аж до сліз. Вкладала... Continue Reading →

Еверест

Така тендітна, як ромашка в полі Й незламна, як прадавній Еверест. Наперекір випробуванням долі, Несла ти, усміхаючись, свій хрест. Твоє життя легким назвати складно І доля - не солодка, як нектар. Та попри це жила ти чесно й гідно, Ішла вперед крізь вогнище тартар. Своїм буттям терпляче нас навчала, Що праця і наснага - ключ... Continue Reading →

Powered by WordPress.com.

Up ↑