Зморшки

Її зморшки м‘які, мов доглянуті квіти
Що стоять на вікні із пом’якшеним світлом
Гордо дивляться в завтра крізь західні вечори
Такі ніжно-красиві, аж гріх для цієї пори

Її зморшки різкі, мов нечитані книги
Що спокусливо манять в свої епілоги
І так хочуть відчути в собі її пальці руки
Щоб відкрити секрети історії, справжні думки

Її зморшки граційні, мов сукні у шафі
Що підкреслюють силу в тендітних рельєфах
В них таїться весь досвід досягнень й засвоєних втрат
Та вона танцювала в них легше від цього встократ

Її зморшки глибокі, мов келих з водою
Напівповний, щоб йти по життю молодою
Вона збовтує вміст - чи там щастя чи море із сліз -
І смакує, наносячи свіжої зморшки ескіз

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: