Дзеркальна гладь

Мов рик, цей видих перед боєм
мов клич несказані слова.
Стою з мечем посеред поля
Мовчу, бо розум - вже стріла.

Мов грім думки, враз пурпурові,
мов струм в руках, що прагнуть в бій.
Тримаю меч, пече до крові
руків’ям вверх. Чужий - не свій.

Враз рух вперед - застигло небо
Удар під дих - завмер мій світ.
Фіксую біль, блокую ребра,
приймаю бій - ось мій одвіт.

Атака! Що ж, тепер мій наступ
Тримай удар, якщо напав.
Кривавий рик - сердечний приступ -
Невже закляк? Себе впізнав?

Дивись у вічі - я не ворог
я, як і ти - дзеркальна гладь,
в якій душа побачить морок
або любов. Дивись, розгледь:

Твоя душа - промінчик світла
чи ток пітьми? Що сієш ти?
Гляди душа моя розквітла
чи мусить бій на смерть вести?

Мов крик, цей видих після бою
Мов бич всі сказані слова.
Іду вперед, ховаю зброю.
Радій - душа іще жива.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: