Хвилі

Немов зламалась, надщербилась
Порвала струни у душі
Діра у грудях роз’ятрилась
Все світле тягне до глуші

Без сил впиратись їй. Бездонна,
Липка, тягуча, мов смола,
Чорнить собою все захланно…
З буденних радостей - зола

Куди не глянь - одні лиш тіні
Що не візьми - із рук паде
Як відродить себе з руїни?
Коли діра ця пропаде?

І раптом - проблиск, сяйво, вогник -
Ледве помітний шанс втекти.
Хапайся серце - ось твій змовник
У подоланні темноти

Лови й тримай, нехай осяє
Найбільшу глиб усіх глибин,
В якій живе все вигорає…
Наповнюй світлом до вершин

Теплом насичуй, простотою
Легкою радістю життя
Хай знов розквітне яснотою
Духовна втіха сприйняття

І так постійно - вниз та вгору
Із пекла стум - у рай блаженств...
Не осягне цих хвиль тортури
Той, хто не знає їх митарств

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: