Вона не просить, не благає
Не ставить правил і умов.
Цілком і повністю приймає
Без вдосконалень й настанов
Не набрида, не зазіхає
Не критикує, не спішить
Лиш окриляє, надихає,
Дає наснагу й жар творить
Вона не хоче щось змінити
Не жде подяки і не вчить
Бо вміє лагідно любити
Так, навіть те, що не блищить
Не прагне завжди бути права
Не потребує визнання
Сповна прощає без розправи
І розширяє пізнання
А ще не б‘є, не ображає
Не шантажує, не велить
Цілує шрами й доглядає.
При ній уже й не так болить
Вона не горда, й не лукава
Не скульптор, тесля чи кравець.
Проста, відкрита і ласкава
Найбільш майстерний СоТворець.
Кого лиш в ній не бачать люди
І чим не плямлять її суть.
Любов лиш любить. Все й усюди.
А решта - гордість, страх і муть
Подобається це:
Подобається Завантаження…
Пов’язано
Як же влучно! Дякую за погляд, що розкриває глибоке поняття любові! Буду шукати і позбавлятися страху, гордості і муті…
ПодобаєтьсяПодобається