Я знаю тембр розчарування
Тональність «праведних» очей
Я чула слів нашарування,
І тон презирства до ідей
Були і посмішки, мов сяйво,
Турботи прояви, слова -
Не саркастичні й наче зайві,
А повні ласки і єства
Я чула шквал проклять незримих
І осуд грому й дощ образ.
Холодний вітер правд без гриму,
Ба, навіть, тишу напоказ
Були й обійми, наче море,
Й підтримка сильна, мов скала.
Незрушна віра апріорі,
Любов, що дії просякла
Було багато сцен життєвих,
Що формували світогляд;
Та найбільш цінні із важливих
Вплітав душевний шовкопряд
У мій характер, в мою душу
В мої реакції, думки;
У те, в що вірю я, що мушу
І що не хочу, все-таки.
Усі ці досвіди дарують
Нам інші люди. З дня у день.
Когось за них добром таврують
Когось - прокляттями лишень.
Та й ми для когось - точка зміни
Що розкриває кругозір.
Не залишаймо там руїни,
Де досвід чинить свій відбір.
Подобається це:
Подобається Завантаження…
Пов’язано
Дуже глубоко… дякую за багатогранність і можлиаість змінити кут огляду…
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа