Підійди, сонце
Ти знай, що я схожу з глузду, коли втілюєш свої чергові каверзи
Здається, що миримось ми рідше, ніж спимо.
Ніби завжди щось інше в тебе в думках, а не я
Сонце, ти припини свої каверзи.
Ти чуєш?
Скажеш: їду в сьомій тридцять потягом і
направляюся у Голівуд.
Киць, ти вже стільки раз мені казала це, що залюбки
приймаю весь твій блуд.
Цей вид кохання
Рабом робить мене.
Цей вид кохання
у могилу зведе.
Схожу з глузду, сонце, схожу з глузду
Зваблюєш ти, щоб втекти і я схожу…
Знову схожу з глузду я від тебе.
Що ж я зроблю, кицю, я мов невтішний блюз.
Ти закидаєш речі в сумку, і кричиш, що минуло все,
прийшов розлуки час
Та, все ж ти, знаю я, нічого не вдягла під своє пальто,
і що все це фарс
Цей вид кохання
Зачинити змусить шибки, так.
Цей вид кохання… Ні!
Я вже більше, більше, більше не буду таким
Схожу з глузду, сонце, схожу з глузду
Зваблюєш ти, щоб втекти і я схожу…
Знову схожу з глузду я від тебе.
Що ж я зроблю, кицю, я мов невтішний блюз.
Втрачаю я глузд, сонце, збожеволів вже я
Люби ж мене,сонце
Люби мене
Знову схожу з глузду я від тебе.
Втрачаю я глузд, сонце, збожеволів вже я
Знову схожу з глузду я від тебе.
Зваблюєш ти, щоб втекти, і я схожу…
__
Літературно-художній альманах “Книга Року”*
(в рамках Irpin-Chicago-Rocks)
Видавництво Саміт-Книга
2018
*Книга Року – видання, що є результатом всеукраїнського конкурсу кращих перекладів творів світової рок-музики на українську мову.
Ана Марікò 
Напишіть відгук