Бій

Мов рик, цей видих перед боєм
мов клич – несказані слова.
Стою з мечем посеред поля
Мовчу, бо розум – вже стріла.

Мов грім думки, враз пурпурові,
мов струм в руках, що прагнуть в бій.
Тримаю меч, пече до крові
руків’ям вверх. Чужий – не свій.

Враз рух вперед – застигло небо
Удар під дих – завмер мій світ.
Фіксую біль, блокую ребра,
приймаю бій – ось мій одвіт.

Атака! Що ж, тепер мій наступ
Тримай удар, якщо напав.
Кривавий рик – сердечний приступ –
Невже закляк? Себе впізнав?

Дивись у вічі – я не ворог
я, як і ти – дзеркальна гладь,
в якій душа побачить морок
або любов. Дивись, розгледь:

Твоя душа – промінчик світла
чи ток пітьми? Що сієш ти?
Гляди уважно – я розквітла
чи мушу бій на смерть вести?

Мов крик, цей видих після бою
Мов бич всі сказані слова.
Іду вперед, ховаю зброю.
Радій – душа іще жива.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Powered by WordPress.com.

Up ↑

%d блогерам подобається це: